Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Методична робота
- Протидія корупції
Боротись із корупцією зі школи. Як провести антикорупційний урок
У залежності від мети та профілю уроку, в рамках антикорупційної тематики можна акцентувати на різних проблемах, як-от:
порушення прав людини (часто люди, не знаючи своїх прав, дають хабарі за те, що можуть отримати безкоштовно)
юридична відповідальність (усталене хибне уявлення, ніби той, хто дає хабар, несе меншу відповідальність, аніж той, хто його бере)
психологія корупції (чи часто люди розповідають про випадки хабарництва, чи соромно їм за свої вчинки)
соціальні аспекти (якщо розповідати про корупцію як про гру, то чи не є це пропагандою
етичні і патріотичні аспекти (вирішуючи проблему корумпованим шляхом сьогодні, людина не замислюється щодо наслідків свого вчинку для країни і нащадків).
Особливості підготовки
Під час підготовки до антикорупційних уроків учитель передбачає такі завдання:
сформувати загальні уявлення учнів про корупцію ознайомити учнів з організаційно-правовими заходами
запобігання корупції, своєчасного і належного реагування на корупційні дії
підвищити рівень правосвідомості учнів.
Використовуємо достовірні й актуальні джерела інформації
Готуючись до уроку, керуйтеся лише сучасними джерелами інформації та оновленою статистичною інформацією. Суспільство до цієї теми ставиться доволі прискіпливо, тож знайти необхідні відомості буде нескладно.
Наприклад, для інформаційного повідомлення про корупційний досвід громадян: «У 2015 році 56,8% жителів України мали досвід вимагання хабаря, 35,6% — добровільно давали хабар» — джерелом є посібник «Стан корупції в Україні» Київського міжнародного інституту соціології.
Зауважте! Непрофесійно використовувати інформацію з неперевірених або заангажованих джерел (з інтерв’ю, буклетів, де інформацію подано без посилання на автора досліджень).
Обираємо для практичної роботи історичні факти або ситуації з життя
Явище корупції давнє, тож історичних джерел удосталь.
Наприклад, про корупцію є згадка у Конституції Пилипа Орлика (1710 рік). Так, у 10-му розділі вказано: «Найбільше ж на людей бідних чинять утиски і здирства та пригнічують їх тягарями владолюбні хабарники, які не за заслуги свої, а через ненаситну пожадливість прагнуть потрапити в уряди військові і посполиті для свого збагачення. Вони спокушають серце гетьманське, і завдяки корупції, без повного обрання та всупереч справедливості і закону, чи в уряди полковничі проникають, чи обіймають інші посади. Тому остаточно постановляється, щоб Ясновельможний гетьман жодними, хоч би й найбільшими, подарунками та респектами не спокушався, нікому за хабарі в урядах ні полковничих, ні інших військових чи посполитих посад не давав і насильно в уряд нікого не призначав»
Про корупцію як явище історичне доречно організовувати дискусію в історичному та етичному аспектах.
Переконання про негативний вплив корупції на суспільне життя має сформуватися в учнів самостійно унаслідок обмірковування інформації, яку вони отримали за посередництва вчителя. Однозначні ж висловлювання на кшталт «підкуп — це зло, а хабарництво — гріх» провокуватимуть підліткову бунтарську психіку до позиції «навпаки». Отож дискутуйте, обговорюйте різні позиції, давайте змогу робити висновки самостійно.
А оскільки учні охоче пропонуватимуть для обговорення відомі їм приклади хабарництва, учитель має бути готовим модерувати дискусію.
Насамперед слід запропонувати:
розповідати від третьої особи
резумювати, як подія вплинула на життя їхніх знайомих чи друзів, чи порушено інтереси інших людей тощо.
Загалом антикорупційні уроки в школі можуть бути психологічно незручними і для педагогів. Адже значна частина вчителів починали свій професійний шлях у часи, коли без подарунків державним службовцям бюрократичні справи в установах не вирішувалися. Така ситуація внутрішнього конфлікту може вплинути на емоційній аспект проведення антикорупційного уроку. Та, з іншого боку, такий досвід можна перевести і як ілюстрацію до теми.
Запрошуємо експертів
Учитель не може розумітися в усіх деталях, тому ліпше, щоб спеціальну інформацію подавали, приміром, працівники фінансової інспекції чи правоохоронних органів. При цьому вони мають повідомляти не про світову чи загальноукраїнську ситуацію щодо корупції та боротьби з нею, а саме зауважуючи на місцевих реаліях.
Експертні матеріали щодо корупції можна знайти на веб-сторінці ГО «Тransparency Іnternational Україна». Ця організація провадить кампанію «Корупція має бути помічена», у межах якої задля формування антикорупційної свідомості серед молоді створено серію антикорупційних коміксів «Хроніки Аптауна» Наразі проект EdEra та Програма розвитку ООН в Україні за підтримки Міністерства закордонних справ Данії створили спеціальну сторінку «Антикорупційний урок»
Використовуємо сучасні інструменти
З огляду на те що візуальна та комбінована — аудіально-візуальна — інформація більше запам’ятовується, на антикорупційних уроках доцільно використовувати інформаційно-соціальні ролики задля організації їх обговорення. Наприклад, застосовний ролик «Україна без корупції» від агенції «Журналістика даних».
Виховання антикорупційної свідомості має бути комплексним, міжпредметним, не пов’язаним лиш окремою дисципліною. Ліпше, щоб відповідна тематика пронизувала весь навчально-виховний процес.
Урок з антикорупційної тематики з елементами тренінгу для учнів 9-11-х класів
Мета:
ознайомити з поняттям «корупція»
розвивати критичне мислення
формувати ціннісне переконання щодо корупції як до суспільно небезпечного явища.
Хід:
Мозковий штурм
Учитель:
Слово «корупція» походить від латинського «corrumpere» — тобто «псувати». Нині корупцію тлумачать здебільшого як протиправну діяльність, що полягає у використанні службовими особами їхніх прав і посадових можливостей задля особистого збагачення.
Учитель просить учнів назвати слова, які у них асоціюються з корупцією, та записує їх на дошці.
Разом з класом аналізує складений список.
Учитель:
Про корупцію ми говоримо, коли ця дія:
є протиправною
є добровільною з обох сторін
надає переваги і вигоди обом сторонам
є таємною.
Є різні види корупції, зокрема:
хабарництво обіцянка, пропозиція або надання якої-небудь вигоди, що неналежним чином впливають на дії або рішення посадової особи
розбазарювання крадіжка ресурсів людьми, наділеними владою і контролем за чимось цінним
вимагання примушування людини заплатити гроші або надати інші цінності в обмін на певні дії чи бездіяльність
зловживання використання службових повноважень для надання необґрунтованих пільг чи преференцій якійсь особі або групі чи навпаки — дискримінація людини або групи задля особистої вигоди
фаворитизм, кумівство надання послуг або ресурсів родичам, знайомим, друзям однопартійцям тощо
Аналіз ситуацій
Учитель пропонує ситуації і просить учнів визначити, чи є в них акт корупції:
чоловік дає гроші працівникові відділу соціального захисту населення для прискорення розгляду заяви щодо грошових державних виплат його дружині
батьки дають гроші лікарю, щоб отримати довідку про те, що їхній син не може бути військовозобов’язаним
у зв’язку з виходом на пенсію колеги подарували директорові презент
щоб пройти творчий конкурс у вищий навчальний заклад, батьки пропонують голові приймальної комісії гроші
у лікарні просять заплатити через банк благодійний внесок за лікування
директор магазину приймає прострочені продукти у фірми-постачальника, яку очолює його друг
щоб потрапити на операцію не через два роки, а за тиждень, батьки хворої пацієнтки дають гроші лікарю
будівельні матеріали й обладнання, доставлені для ремонту школи, використовують при ремонті приватного будинку
вигідний контракт на будівництво від міської влади надано керівникові підприємства, який є племінником чоловіка сестри міського голови.
Вчитель модерує обговорення і підбиває підсумки з огляду на висловлені міркування учнів.
Робота в групах «Професія та ризики корупції»
Учитель записує на дошці різні професії, які називають учні. Бажано, щоб список був різнорідним — робітничі, управлінські, творчі професії тощо.
Учні формують групи, кожна обирає пару професій зі списку і аналізує ризики корупції для неї. За кожною професією група має представити ситуації, коли може виникнути корупційне діяння.
Учитель організовує обговорення:
чи є професії, в яких неможлива корупція?
у яких професіях найвищий ризик корупції?
у якій сфері найпоширеніша корупція — державній чи недержавній?
які чинники можна вважати найбільш сприятливими для корупція — посада, професія, особисті якості, переконання)?
Гра «Путівка на море»
Учні формують групи, у кожній обирають керівника — це буде голова профспілки, який розподіляє путівки на море. Кількість путівок обмежена (менша, ніж кількість учасників групи), а отже не всі засмагатимуть.
Завдання: учасника — отримати путівку
голови профспілки — розподілити путівки.
Після гри учні діляться враженнями та обговорюють:
що враховували при розподілі путівок (випадковий вибір, колективне обговорення, особисті симпатії керівника тощо)?
чи були ознаки корупції при розподілі (на думку голови профспілки, тих, хто отримав путівку, і тих, хто не отримав)?
чи можлива така ситуація в реальному житті?
Гра «Згоден/не згоден»
Учитель читає висловлювання — учні підіймають руку, якщо згодні:
той, хто дає хабар, не порушує закон — винний той, хто його бере
така у нас країна: без хабарів нічого не вирішиш
гроші вирішують усе
не помастиш — не поїдеш
усі дають хабарі — і мені можна
подарунок — це не хабар.
Після кожного висловлювання доречно:
обговорити, чому учні згодні чи не згодні
запропонувати знайти антитези висловлюванням (наприклад: «щастя за гроші не купиш», «усюди є чесні люди», «думай своєю головою» тощо).
Підбиття підсумків
Кожен учень резюмує, що нового про корупцію він дізнався на занятті.
Будь-яке використання матеріалів можливе лише за наявності гіперпосилання.
Догори